Художня культура 9 клас

Стилі мистецтва.  Класицизм

У ХVІІ ст. разом з бароко в європейському мистецтві виникає й активно розвивається стиль класицизм. Цей стиль проіснував до початку ХІХ ст. і справляв вплив на всі види мистецтва.

 Як цілісна система смакових уподобань він сформувався у Франції при королівському дворі і звідти розповсюдився серед аристократичних кіл всієї Європи. При французькому дворі натуралістичні та ірраціональні крайнощі культури бароко було засуджено як «італійське божевілля», від якого необхідно звільнитися.

Класицизм базується на такому принципі відбору, узагальнень і оцінки життєвих явищ, який визнає прагматичний розум єдиним мірилом усього сущого. Культу державних, громадянських чеснот приносилися у жертву почуття та особисті інтереси людини. Художня доктрина класицизму спиралася на інтерпретовану раціоналістичну філософію Рене Декарта, який вважав єдиним критерієм істини розум, стверджуючи перевагу духу і мислення над матерією.

Художня культура класицизму була суворо регламентованою: митці повинні були дотримуватись певних вимог та правил. Головним їх завданням вважалося наслідування досконалих історичних зразків, за які служили твори античного мистецтва. Тому більшість сюжетів мистецьких творів класицизму базується на мотивах античної міфології та історії.

У різних видах класицистичного мистецтва дія нормативних принципів проявлялась по-своєму.

Архітектура

Архітектура класицизму – це світ гармонії і симетрії. Будівлі не мають зайвих декоративних деталей, основною архітектурною мовою класицизму стає ордер, в пропорціях і формах більш близький до античності, ніж в попередні епохи. Будівлям притаманні логічність планування і геометризація форм (Пантеоні, Вандомська колона, церква Мадлен, Будинок Інвалідів у Парижі; Камеронова галерея в Царському селі, Адміралтейство в Санкт-Петербурзі).

 Перед архітекторами від самого початку постала проблема співвідношення ансамблю палацу та парку. У Франції яскравий зразок палацовий комплекс Во ле Віконт та Версальський парк.

 Відроджується римський звичай будувати тріумфальні арки на честь визначних подій (Бранденбурзька брама в Берліні, Тріумфальна арка в Парижі, арка Генерального штабу в Санкт-Петербурзі).

Сприйняття майстрами античної спадщини не було безпосереднім – за зразки їм правили витвори архітекторів Ренесансу, передусім А.Паладіо. Споруди, що їх називають паладіанськими, з’являються в різних країнах Європи, особливо багато в Англії. Один з найбільш яскравих – В.Кент (замок Холькхем). Він же є винахідником англійського ландшафтного парку, який на відміну від французького наслідує мальовничу дику природу.

XVIII ст. завершилося Великою Французькою революцією, з приходом до влади Наполеона Бонапарта почався новий період в будівництві – в основі залишились античні зразки, але споруди стають більш декоративними й святковими – цей стиль дістав назву ампір ( імперський) або високий класицизм.

В Росії в епоху класицизму спостерігається небувалий розквіт світського мистецтва. Зодчі зрілого класицизму В. І.Баженов, М.Ф.Козаков, І.Є.Старов створили класичні типи столичного палацу-помістя і великого комфортабельного будинку, які стали зразками дворянських маєтків. Мистецтво ансамблю в заміських паркових маєтках стало великим внеском російської культури в світову художню культуру.

Особливість російського класицизму – небувалий розмах державного містобудування, розробились плани забудови близько 400 міст, серед них Кострома, Ярославль, Тверь, Севастополь, Одеса, Полтава.

Живопис

В образотворчому мистецтві епохи класицизму головними стають строга побудова сюжету, ясність замислу, урівноваженість композиції, плавність контурів і чітко промальовані об’єми. Колір відіграє другорядну роль. Прагнучи виразити загальну ідею, художники-класицисти користувались алегоріями – узагальнено-символічними зображеннями тих чи інших людських якостей та рис характеру. Жорсткі канони класицизму пригнічували прояви індивідуальності творця, віддаляли його від реального життя.

Засновником класицистичного напряму в живописі був  французький художник Н.Пуссен. Його герої – люди сильних характерів, високого почуття обов’язку перед суспільством і державою. Він обирає такі сюжети, які надають змогу показати героїчні та зразкові характери: «Смерть Германіка», «Танкред та Ермінія», «Царство Флори», «Аркадські пастухи».

Видатним представником класицистичного живопису був також Жак Луї Давід – в його творах публіцистичного напряму знайшли вираження прагнення показати героїчні ,вільнолюбні ідеали епохи через образи античності («Клятва Гораціїв»). Під впливом подій Великої Французької революції Давід прагнув до створення історичних картин на сучасну тематику («Клятва в залі для гри в м’яч», «Смерть Марата») з її суворою життєвою правдою.

Яскравим прихильником класицизму був також Ж.О.Д.Енгр («Фетіда перед Юпітером», «Посли Агамемнона»).

Російський класицизм в живописі тісно пов’язаний з петербурзькою Художньою Академією (єдиним на той час навчальним закладом, який давав художню освіту). Його розквіт припав на кінець ХVIII – початок ХІХ ст. Художники, наслідуючи канони класицизму, не раз звертались до подій давньої слов’янської історії, але творчість таких великих художників, як К.Брюллов, («Останній день Помпеїв»), О.Іванов («Явлення Христа народу») швидко переросла рамки пізнього класицизму.

Серед українських художників-класицистів найбільш відомі: Д.Левицький («Портрети Дідро та КатериниІІ»), В.Боровиковський («Портрет Лопухіної»), А.Лосенко («Володимир перед Рогнідою», «Прощання Гектора з Андромахою»).

Скульптура російського класицизму представлена монументально-декоративною пластикою, яка складає тонко продуманий синтез з ампірною архітектурою та сповненими громадського пафосу пам’ятниками.

Театральне мистецтво

Від наслідування античних зразків відбувся поділ на «високі» й «низькі» жанри. До перших належали трагедії, до других – комедії, сатиричні твори, змішування жанрів не допускалось. Потрібно було дотримуватись правила трьох єдностей: місця, часу та дії. У драматичному творі не мало бути нічого зайвого: ані прохідних епізодів, ані другорядних діючих осіб – усе повинно бути спрямоване на розвиток головного сюжету.

Відомі драматурги: П.Корнель («Сід», «Горацій»), Ж.Расін («Федра», «Британік», «Андромаха»); на ниві комедії уславився Ж.-Б.Мольєр («Міщанин-шляхтич», «Тартюф», «Дон Жуан»).

Музика

З класицизмом пов’язаний розквіт віденської композиторської школи, де творили такі генії, як К.Глюк, І.Гайдн, В.А.Моцарт, Л.Бетховен. Музична культура того часу знаходилась під сильним впливом літератури й відображувала духовні пошуки й протиріччя епохи.

Висновки

Класицизм ХVІІІ ст. продовжує розвиватись поряд з бароко (ампір, рококо) в архітектурі та скульптурі, В образотворчому мистецтві з’являються риси нових стилів: романтизму та реалізму.