Стилі мистецтва. Романтизм
В
другій половині ХVІІІ ст. загострюються суперечки абсолютистського ладу, віра в
розумність монархії похитнулась, відбувається переоцінка попередньої культурної
спадщини. Романтизм став реакцією суспільства на Велику Французьку революцію –
її гасла «Свобода, рівність, братерство!» залишились недосяжними. Не маючи
можливості змінити світ на краще, люди відвертались від дійсності у світ
художньої вигадки, яку протиставляли реальності. Відкидаючи й заперечуючи
повсякденне життя, романтики створюють образ «надзвичайного героя в звичайних
обставинах».
В
усіх видах мистецтва романтики заперечували будь-які канони й правила і ставили
понад усе самовиявлення особистості. Традиційна критика досить скептично
оцінювала прояви оригінального авторського світосприйняття.
Романтизм найбільш поширився на сфери
духовної культури: літературу, музику, театр та образотворче мистецтво.
Розвиваючись в багатьох країнах, романтизм всюди набув яскраво виражених
національних рис.
Його
риси помітні також в парковому мистецтві
– витвори людини стараються гармонійно вписувати в природні ландшафти:
романтиків цікавить натуральна природа. Парки непомітно переходять в навколишню
місцевість. Найвищого розквіту садово-паркове мистецтво досягло в Англії, там навіть виник культ старих
дерев, який існує і дотепер.
В Україні до парків
пізнього романтизму належать Софіївка в
Умані, Воронцовський парк в Алупці.
Живопис
Найбільш
послідовна школа романтизму склалась у Франції.
Лідером
серед живописців-романтиків став французький художник Єжен Делакруа. Критики прозвали його стиль «Без гамівної сорочки».
Художник не звертав уваги на негативні відгуки критиків і продовжував працювати
у власній манері. Серед найкращих його творів: «Свобода, яка веде народ на барикади», «Барка Данте», «Смерть
Сарданапала».
В
один час з Делакруа жив і творив інший видатний французький художник-романтик Теодор Жеріко. Перша його скандальна
картина – «Пліт Медузи» - прагнучи
показати страшний реалізм гибелі людей, залишених напризволяще, художник
застосовує нові прийоми: динамічну глибину композиції, неприкрашені муки й
страждання людей. Серед відомих творів «Портрети
божевільних», «Різня на острові Хіос».
Складним
і суперечливим був розвиток романтизму у Німеччині
та Австрії. На ранніх стадіях йому притаманні увага до всього
гостро-індивідуального, меланхолічні та містичні настрої (творчість К.Д.Фрідріха, Й.А.Коха). Для художників дюссельдорфської
школи характерні сентиментальність і сюжетна вигадливість.
В
Англії яскравими представниками
романтизму були Д.Констебл, У.Тернер.
Їхні творчі пошуки нових засобів виразності в пейзажі відмічені яскраво
вираженою реалістичністю і в той же час релігійно- містичними поглядами.
В
Росії романтизм в різних ступенях
проявився в творчості багатьох майстрів – в живописі і графіці А.Орловського, в портретах О.Кіпренського, в деякій мірі романтизм
торкнувся творів П.Федотова та О.Іванова.
Романтизм
в музиці представлений творчістю німецьких композиторів: Ф.Шуберта, Р.Шумана, Р.Вагнера, у Франції автором хвилюючих романтичних симфоній став Г.Берліоз.
Театр
Складними
шляхами прокладав собі дорогу на сцену театр романтизму – бурхливі пристрасті,
пафос боротьби та протесту проти аморфного суспільства прийшли в театр з
драмами Шіллера («Розбійники», «Дон
Карлос», «Орлеанська діва»); В.Гюго («Кромвель», «Маріон де Лорм», «Рюї Блаз»).
Ця драматургія дала можливі сит акторам висловлювати суспільні настрої й
прагнення до боротьби за правду і справедливість, що було дуже актуально в
1830-ті роки.
Пошук
нових форм спілкування з публікою приводить театральних діячів до традицій
шекспірівського театру, де діяли «живі» люди, характери яких були сповнені як
позитивних, так і негативних рис.
Немає коментарів:
Дописати коментар