Найдавніші
рукописні книги Київської Русі
Природну основу тодішньої
літератури становила усна народна творчість: пісні, перекази, легенди, заговори
і заклинання. Особливе місце посідали пісні-билини. Відомі билини Київського і
Новгородського циклів.
Прикладом високого книжного
письма є «Ізборники» (1073, 1076 рр.), створені для великих київських князів
Ізяслава та Святослава Ярославичів. У них, крім фрагментів Св. Письма і писань
отців Церкви, теж знаходяться деякі історичні відомості і показник «ложних» і
«праведних» книг. Книга відкривається розворотом, на лівому аркуші якого
зображений князь Святослав із сім’єю, на правому — Спас на престолі. На
третьому аркуші — зображення орнаментованого триглавого храму, далі — чотири
портретні мініатюри. На берегах книги — знаки зодіаку. Чудовими пам’ятками
книжкового мистецтва були вже згадувані нами «Остромирове Євангеліє», «Радзивилівський
літопис», «Юрієве Євангеліє» та ін.
Слов’яни мали дві азбуки —
глаголицю і кирилицю. Кирилиця була створена грецькими ченцями Кирилом і
Мефодієм, які поширювали християнство серед слов’ян. Саме кириллицею написані
всі відомі твори ХІ ст. і наступних століть: «Остромирове Євангеліє»,
«Ізборники Святослава» 1073, 1076 рр., «Слово про закон і благодать митрополита
Іларіона», «Мстиславове євангеліє», «Повість минулих літ» та ін.
Перекладна
література
Нові впливи й нові обставини
життя, зокрема свіже зацікавлення релігійними справами та питаннями, виявилися
в ряді перекладів книг Св. Письма мовою, найближеною до народної, чи так званою
«посполитою». До найцінніших перекладів належить
Пересопницьке Євангеліє з
1556–1561 рр. Назва його походить від монастиря в Пересопниці на Волині. Воно
перекладалося «для першого виразумлення люду християнського посполитого».
Крім перекладної церковної
побутувала і світська перекладна література. Це і збірки афоризмів, наприклад
«Бджола», і природничо-наукові твори типу «Шестиднев» Іоанна Екзарха або
«Фізіолог» і хронографи та історичні повісті.
Збірки афоризмів — це
своєрідні антології стислих мудрих висловів, вибраних з Біблії за тематичним
принципом: про добро і зло, про чистоту і невинність, мужність, правду, братолюбство,
навіть про злих жінок. «Шестидневів» було декілька. Найкращий із них — Василя
Великого. Це коментар до біблійного повідомлення про творення світу за шість
днів, про астрономічні дослідження небозводу. Збірник «Фізіолог» — це окремі
оповіді про рослини, тварин, каміння. «Християнська топографія» — перший
підручник з географії.
Таким чином, перекладна література — це жанр давньої літератури.
Біблія
Біблія прагне чітко виписати, що є добро, а в чому
сутність зла. Заповіді Господні твердять:
· Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією
душею твоєю, і всім розумінням твоїм (Матвія, гл. 22:37).
· Люби ближнього свого, як самого себе (Матвія; гл.
22:39).
«На цих двох заповідях Закон
і Пророки стоять»,— твердить святий Матвій.
- Біблія — це... (Зібрання книг історико-літературного та релігійного змісту)
- Мова Святого письма... (Давньоєврейська, арамейська, грецька)
- Континенти створення Біблії... (Азія, Африка, Європа)
- Кількість авторів, що брали участь у створенні світового шедевра... (40 авторів із шістдесяти поколінь)
- Тривалість написання Біблії... (1600 років)
Притча — повчальне алегоричне оповідання філософсько-етичного змісту.
Складається, як правило, із сюжетної розповіді про людське життя і повчального
висновку.
Біблія (від
грецької biblia — книга) — це:
·
збірка священних
книг, що складається з двох частин — Старого Завіту і Нового Завіту;
·
Святе Писання, у якому викладено основи
християнської віри, філософії та моралі;
·
літературно-художня
пам’ятка народів Близького Сходу, де відтворено погляди на походження світу та
основи світогляду, моралі, права;
·
літературна пам’ятка надзвичайно високого
художнього рівня та багатства й довершеності образної мови, що збагатила
людство вічними ідеалами, мотивами, сюжетами.
Немає коментарів:
Дописати коментар