Художня культура 9 клас

Графіка. Живопис

Живопис

Живопис — вид зображального  (образотворчого)  мистецтва, твори якого виникають за допо­могою фарб, які наносяться на будь-яку тверду поверхню. Слово «живопис» означає «писати живе», «писати життя»

У світовій історії мистецтва живопис часто посідав провідне місце. Ця його роль пояснюється переважно тим, що в жодному іншому виді мистецтва не мож­на передати видимі явища світу, образ людини або природи в тій мірі, як у жи­вописі

Виразні засоби живопису — колір, малюнок, світлотінь, виразність мазків, фактури та композиції, що дозволяє виконувати на площині кольорове багат­ство, об’ємність предмета, якісну матеріальну різноманітність, простір, глибину кольорово-повітряне середовище.

 1. Колір. Колорит — система співвідношення кольорових тонів, що утворюють певну єдність. Наука про колір — ко­лористика.

Історично склалися дві колоритні тенденції:

а)  символічна (кількісно-локальний колір, із символічним значенням);

б)  реалістична (повноцінна передача кольорової картини світу, використання вальору та рефлексу).

Відповідно існує хроматична шкала (представлена 10 основними кольорами: червоним, помаранчевим, жовтим, жовто-зеленим, зеленим, зелено-блакитним, блакитним, синім, фіолетовим, багряним) та ахроматична шкала (ряд сірих тонів від чисто білого до чорного).

Основними кольорами хроматичної шкали вважаться ті, що існують у при роді в чистому вигляді (мінерали): жовтий, червоний, синій. Усі інші — додаткові (чи складені). Вони утворюються від змішування основних тонів. Живопис — це не протокольний звіт про наші знання, які мають колір ті чи інші предмети, а така художня передача кольорового оточення, якою ми сприймаємо її в конкретних умовах.

2.  Тон — основний відтінок, який узагальнює та підкоряє собі усі кольори тво­ру, та той, що повідомляє колоритну цілісність.

3.  Вальор — відтінок тону, виражає певне відношення світла та тіні. Кожен із відтінків тону перебуває у закономірному співвідношенні та надає послі­довної градації світла та тіні в межах кольорів залежно від освітлення.

4.  Рефлекс — виникає тоді, коли на предмет падає відблиск від оточуючих предметів.

5. Кольорова пляма (мазок) — основний технічний прийом, який дозволяє передати багатство аспектів, сприяє пластичному об’ємному ліпленню фор­ми. 

6. Перспектива — система зображень на площині та об’ємних тіл, просторова структура, розташування у просторі та віддалення від спостерігача. 

7.  Композиція у живописі — це розташування фігур та предметів, кольоро­вих плям та об’ємних мас із встановленим центром зору (перспективою).

Залежно від способу втілення ідейного задуму в живописі, як і в скульптурі, існують поняття станкового та монументального твору.

ЖАНРИ ЖИВОПИСУ

1. Портрет — це зображення людини чи групи людей, які мають риси подіб­ності з тими, що існують у реальній дійсності. 

2. Натюрморт (із французького «мертва натура») — це продумана композиція неживих предметів побуту або об’єктів тваринного чи рослинного світу, що становить сюжет художнього твору.

 3.  Пейзаж (із французького «країна, місцевість») — жанр образотворчого мистецтва, в якому основним предметом зображення є природа. Розквіт цього жанру датується XVII сторіччям у мистецтві голландських художни­ків. 

4.  Побутовий жанр — один із традиційних жанрів образотворчого мистецтва, що визначається колом тем та сюжетів із повсякденного життя: звичайно­го, приватного, суспільного.

5.  Батальний жанр пов’язаний із зображенням битв, військових походів, різ­номанітних бойових дій та епізодів військового життя. З’явився в епоху Відродження. 

6.  Історичний жанр присвячений історичним діячам та подіям, що є суспіль­не значимими, і є явищем в історії людства. 

7.  Міфологічний жанр присвячений героям та подіям, про які розповідається у міфах давніх народів. Витоки цього жанру — в пізньоантичному та серед­ньовічному мистецтві. Остаточно сформувався в епоху Відродження

Графіка

 Графіка (з грецького «пишу, малюю») — вид образотворчого пластичного мистецтва. Як і живопис, пов’язана із зображенням на площині: малюнок або відтиск наноситься, як правило, на аркуш паперу. Лінія, контур, силует у цьому мистецтві відіграють головну роль.

Графіка — мистецтво малюнку. Плавність або строкатість лінії, її м’якість або твердість, уривчастість або безперервність, ступінь тонкості, сухості чи тов­щини — все це має значення та використовується художником задля різнобічно­го відтворення дійсності. Лінія може передати обриси предметів, їхню фактуру і характер. Графіка — найоперативніший образотворчий вид мистецтва.

Таким чином, лінія, пляма, тон — основні виражальні засоби у графіці. 

Різновиди графіки

Станкова графіка

1.   Оригінальна графіка — твори виконуються в одному екземплярі на папері різними художніми матеріалами. 

2.  Естамп (з франц. «відтиск») — вид графіки, що дозволяє тираж, тобто біль­шу чи меншу кількість повноцінних авторських екземплярів твору.

Естамп ділиться на чотири види: 

а) високий друк. Висока гравюра — найстаріша серед усіх видів естампу. Вона виникла від техніки «набійки» — друку з випуклих дерев’яних форм на тка­нину, що робилося ще в пізньоантичному Римі;

б)  глибока гравюра — офорт, різцева гравюра на металі, другий за віком вид естампу, вона заявилася всередині XV століття. Основні механічні способи: різцева гравюра на металі, суха голка, мецо-тинто; 

в)  плаский друк — літографія, альграфія, офсет. Родоначальниця цього виду естампу — літографія. Художник, малюючи на камені — вапняку — спе­ціальними олівцями та тушшю, створює водовідштовхуюче середовище. Під час друку перед кожним нанесенням фарби на камінь він змочується водою, яка не лягає на малюнок, а товста друкарська фарба в свою чергу не лягає на воду.

г)  трафаретний друк — шовкографія. У шовкографії друкованою формою служить тонка, але міцна тканина, натягнута на раму. 

Промислова графіка

Із мистецтвом книги пов’язаний особливий жанр — екслібрис (від латин­ського «з книг») — книжковий знак, який вказує на володаря книги

 До мистецтва книги входить:

—  виготовлення макету;

—  оформлення;

—  ілюстрації.