Українська література 9 клас

М. Гоголь «Вечір проти Івана Купала».

Романтична умовність оповідання

 Історія написання твору.

1830 року з’являється в журналі «Отечественные записки» повість «Басаврюк» (пізніше переназвана «Вечір проти Івана Купала»). Нею М. Гоголь започаткував двотомний цикл повістей та оповідань «Вечори на хуторі поблизу Диканьки». Обидві книги викликали захоплення читачів, а критики одностайно визнали молодого Гоголя першорядним майстром слова. Переважно відзначили його талант гумориста, лірика у змалюванні природи й людських почутів, його глибоку обізнаність із українською міфологією.

5.2. Тема: розповідь про те, як Петрусь заради свого щасливого кохання вимушений був пов’язати власну долю з «нечистою силою».

 5.4. Ідея: засудження жорстокості, підступності; жаги до збагачення (Басаврюк).

5.5. Основна думка: «сатана, що прибрав людської подоби для того, щоб відкопувати скарби, а через те, що скарби не даються нечистим рукам, так от він і приманює собі молодців»;

людина — творець своєї долі, необхідно вміти особисто долати ті труднощі, у яких вона опиняється, а не звертатися по допомогу до диявола.

5.6. Жанр: оповідання, бувальщина.

5.7. Композиція.

Експозиція: знайомство з Хомою Григоровичем, який полюбляв розповідати різноманітні бувальщини.

Зав’язка: звернення наймита Петруся до Басаврюка, аби той допоміг йому в одруженні на дочці багатого козака.

Розвиток дії: контактування героя з нечистою силою, обезголовлення Івася, нестерпне життя Петруся з Пидорою.

Кульмінація: з’явлення привида; зникнення Петруся, де він стояв — купа попелу.

Розв’язка: служба ПидоYри черницею в лаврі; «господарювання Басаврюка у шинку».

5.8. Проблематика твору:

- казка і реалії життя;

- соціальна нерівність — перешкода до щасливого життя;

- злочин і кара;

- духовність і нечиста сила;

- людна і оточуючий світ.

Елементи казки у творі.

- «Кинеш у воду — пливе чортячий перстень чи намисто поверх води, і до тебе ж у руки».

- «...Квіти почали між собою розмовляти голоском тоненьким, мов срібні дзвіночки; дерева загриміли сипучою лайкою...»

- «Спалахнула зірочка, щось тихо затріщало, і квітка розгорнулася перед його очима, мов полум’я, осяявши й інші навколо себе».

- «Великий чорний собака вибіг назустріч і, виючи обернувся на кішку, кинувся у вічі їй».

- «Зирк, замість кішки, баба з обличчям зморщеним, як печене яблуко, вся зігнута в дугу, ніс з підборіддям, мов щипці, якими лущать горіхи». «Іскри посипалися у неї з рота, піна

з’явилася на губах».

- «Відьма тупнула ногою: синє полум’я вихопилося з землі; середина її вся освітилася і стала неначе з кришталю вимита і все, що було під землею, стало видно, як на долоні». «Відьма, вчепившись руками в обезглавлений труп, як вовк пила з нього кров...»

- «Простирало злетіло... Івасю! Закричала Пидорка і кинулася до нього, та привид увесь, з ніг до голови, вкрився кров’ю і освітив усю хату червоним світлом».

- «...Баран (смажений) підвів голову, блудячі очі його ожили і засвітилися… чорні щетинисті вуси значуще заморгали на присутніх».

- «...Сам церковний староста, що любив часом побалакати вічна-віч з дідівською чаркою, не встиг ще й двох разів дістати дна, як бачить, що чарка кланяється йому в пояс».

- «А тут з жінкою його теж диво: тільки що почала вона замішувати тісто у величезній діжі, як діжа враз вистрибнула: «Стій, стій!». Де там! Узявшися в боки, гордовито пішла навприсядки по всій хаті...»

Прислів’я, приказки, крилаті висловлювання.

- Провозити попа в решеті.

- Жінці легше поцілуватися з чортом, не в гнів кажучи, ніж назвати когось красунею.

- Темно, хоч в око стрель.

- Від чорта не буде добра.

- Зник, як у воду впав.

- Щука хвостом лід розбила.

- Потрібна, як торішній сніг.

Характеристика образів твору

3.1. Басаврюк.

3.1.1. Цитатна характеристика:

- «...Диявол у людській подобі... Гуляє, пиячить і враз пропаде, як у воду, і слуху немає. Там, зирк — знову мов з неба упав, вештається по вулицях у селі».

- «...Як вода... причепиться було до красних дівчат: надарує стрічок, сережок, намиста — дівати нікуди».

- «Басаврюк, так звали того бісівського чоловіка».

- «...Кожного візьме страх, як нахмуриться він було свої щетинисті брови і кине спідлоба такий погляд, що, здається, забіг би бог знає куди».

- «Басаврюк навіть у Великодню Неділю не буває в церкві».

- «Басаврюк! У! Яка пика! Волосся — щетина, очі — як у вола!»

- «На пні з’явився Басаврюк, що сидів увесь синій, як мрець».

. Скласти інформаційне ґроно щодо образу бісівського чоловіка.

зневажливе ставлення до духовного;

улесливість і підступність;

жага до збагачення;

жорстокість і хитрість;

сприяє розтлінню людей і їх деградації;

ледачість, любов до спиртного;

корисливість.

Петрусь Безрідний.

3.2.1. Цитатна характеристика.

- «…Наймит, якого люди звали Петром Безрідним; може, тому, що ніхто не пам’ятав його батька й матері. Церковний староста казав, що вони на другий же рік померли від чуми; та тітка мого діда... казала, що батько його й тепер на Запоріжжі, був у полоні в турків.., переодягшися євнухом, утік»

- «...Бідний Петрусь тільки й мав, що сіру свитку, у якій було більше дірок, ніж у якого жида в кишені золотих».

- Корж за поцілунок героя Пидорці: «Якщо ти мені коли-небудь опинишся у хаті, або хоч тільки під вікнами... то пропадуть чорні вуси, та й оселедець твій, от уже його два рази можна обмотати навколо вуха».

- Пидорка — Івасю про Петруся: «...любила б його карі очі, цілувала б його біле личко, та не велить доля моя».

- «А я думав, нещасний, іти в Крим та Туреччину, навоювати золота і з добром приїхати до тебе, моя красуня».

- «Дияволе! — закричав Петро.— Давай його, на все готовий!»

- «...Кури так не дожидають тієї години, коли молодиця винесе їм зерна, як ждав Петрусь вечора... З серцем, яке мало не вискакувало з грудей, зібрався він у дорогу...»

- «Очі його запалали... розум помутився... як божевільний, ухопився він за ніж, і безневинна кров бризнула йому межи очі».

- «Прокинувшись на третій день, довго оглядав він кутки своєї хати; та даремно намагався що-небудь згадати: пам’ять його була, як кишеня старого скнари, у якого копійки не видуриш. ...Дивиться, два мішки з золотом. ...Та як здобув він його, цього ніяк не міг зрозуміти»

- Корж — про Петруся: «Сякий-такий Петрусь, немазаний! Та хіба я не любив його? Та чи не був він у мене, як син рідний?»

- «Він не міг навіть згадати обличчя Івася, так обморочило кляте чортовиння!»

- «Почали жити Пидорка з Петрусем, мов пан з панею. Всього доволі, усе сяє... Одначе ж добрі люди хитали злегка головами, дивлячись на життя їх. «Від чорта не буде добра».

- «...Не минуло й місяця, Петруся ніхто пізнати не міг. Чому, що з ним сталося, бог знає. Сидить на одному місті, і хоч би слово з ким. Усе думає і неначе хоче щось пригадати. Коли

Пидорці пощастить змусити поговорити про що-небудь, неначе й забудеться, і почне розмову, і розвеселиться навіть, та ненароком гляне на мішки — «стривай, стривай,

забув!» — кричить, і знову задумається, і знову силкується щось згадати»

- «Неначе прикутий, сидить посеред хати, поставивши біля ніг мішки свої. Здичавів, заріс волоссям; став страшний, і все думає про одно, все силується згадати щось, і сердиться,

і злиться, що не може згадати. Часто дико підводиться з свого місця, поводить руками, втуплює в щось очі свої, неначе хоче затримати його; губи ворушаться, мов хочуть промовити якесь давно забуте слово — і нерухомо зупиняються... Лють охоплює його, як навіжений, гризе й кусає собі руки і з досади рве пасмами волосся, поки, стихнувши, не впаде, неначе в забутті; а потім знову починає пригадувати і знову лють, і знову

мука... Що за напасть божа?»

- «Уся хата повна диму, і посередині тільки, де стояв Петрусь, купа попелу, з якої де-не-де підіймалося ще пара».

3.2.2. Скласти інформаційне ґроно щодо образу Петруся Безрідного.

наймит, сирота;

бідність і злиденність;

слабовільний;

працьовитий, щирий у коханні.

зв’язок з нечестивцем;

заможність; панське життя;

злочинець;

особисте «переродження»

сите життя — страждання;

байдужість Пидорки, оточуючого середовища;

таємниче зникнення.

Пидорка Корж.

3.3.1. Цитатна характеристика героїні.

- «Повненькі щоки в козачки були свіжі й яскраві, як мак найніжнішої рожевої барви... що брови, мов чорні шнурочки... що ротик, на який дивлячись облизувалася тодішня молодь; що

волосся її, чорне, як крило ворона, м’яке, як молодий льон, падало дрібними кучерями на шитий золотом кунтуш».

- «Але колишньої Пидорки вже пізнати не можна було. Ані рум’янцю, ані косметики, знесилилася, зачахла, виплакала ясні очі».

- «Пидорка дала обітницю йти на прощу; зібрала, що залишилося після батька, і через кілька днів її справді вже не було в селі. Куди пішла вона, ніхто не міг сказати. Послужливі бабусі відправили, було, її вже туди, куди й Петро подався; та якось козак, приїхавши з Києва, розповів, що бачив у лаврі чорницю, всю висохлу, як скелет, яка безперестанку молилася,

і в якій земляки, за всіма прикметами, впізнали Пидорку; що ніхто не чув від неї жодного слова, а прийшла вона пішки і принесла оправу до ікони божої матері, оздоблену такими

яскравими самоцвітами, що всі зажмурювалися, на неї дивлячись».

3.3.2. Інформаційне ґроно щодо характеристики образу Пидорки.

заможна козачка;

зовнішня краса і духовне багатство;

щирість, доброта, чуйність;

здатність до палкого кохання;

горе і страждання;

безвихідність, змарнілість;

«знесилилася, зачахла»;

прагнення боротися з «нечистою силою»;

черниця у Київській лаврі.