Олександр Олесь. «Микита Кожум'яка». Характеристика героїв твору

Образ Микити Кожум'яки

Молодий, міцний, здоровий	Молоді, міцні, здорові,  А найменший — щось страшне!  Вже з трьох літ боров мене!..  Переміг би він один...
Запальний	А сердитий!., тільки слово —  І скипів, і вже готово!  Що підвернеться під руку,—  Все потрощить, як макуху!
Добрий, люблячий	Чулий, добрий…  І всіх любить нас…
Розумний	І розумний, і хоробрий
Вередливий	Щоб пішов він?! Та нізащо:  Не послухає, ледащо.  Він не встане і з стільця.
Любить дітей	Шли малих дітей до його.  Наймиліш йому дитина!..  Отакого маю сина!
Закоханий, романтичний	Ось Микита наш, дивак,  Покохав собі Князівну.
Працьовитий	Цей відразу  По дванадцять шкур бере... Геть! Не маю я охоти  Розмовлять під час роботи… Ось він, діти, шкури мне...
Наполегливий, невтомний, зосереджений	Ходять, лазять, заважають,  Від роботи одривають.
Впертий	Що це, сину?! Глум, пиха?
Щедрий, безкорисливий	Скарбів, діти, я не хочу...  Що б робив я з скарбом тим?!
Відважний, мужній	Йдіть скажіть ясному Князю,  Що іду я на двобій,  Що поміряюсь я з гадом,  Хоч і дужий, кажуть, Змій
Хоробрий	Сміється, крутить вус,—  Ні крихти переляку!... Микита не здригне:  Я знаю Кожум'яку…. Микита наступає…
Спритний, верткий, швидкий	Схопились... ай, ай, ай!  Одскочили і стали...  Та хлопець він верткий  І набік в час відскоче
Сильний	Це, мабуть, добре вшкварив!  Микита Змія взяв,  Ще раз об землю вдарив
Веселий	Микита в боки взявсь,  Стоїть собі й сміється
Сміливий	Микита не здригне:  Я знаю Кожум'яку.
Рішучий	Дивіться! Буде щось:  Микита наступає,  Тримає булаву

Образ Дівчини 

Не зневірилась, має надію	Ще, може, лихо і мине
Мрійлива	Княгине! Серце моє чує,  Що Змія лицар той уб'є.
Мужня, самовіддана, здатна до самопожертви	Ах, в серці кров моя кипить!  Коли б Князівну врятувати,  Я б не боялась самострати...
Далекоглядна	Нехай страшні народні муки,—  А ще страшніш народний гнів.
Добра	У тебе серце золоте...