8 клас. Іван Карпенко - Карий. "Сто тисяч". Матеріал для опрацювання

I. КАРПЕНКО-КАРИЙ «СТО ТИСЯЧ». ПРОБЛЕМА ВЛАДИ ГРОШЕЙ.                                    ЗАСОБИ САТИРИЧНОГО ЗМАЛЮВАННЯ

Тема — гроші, багатство, їх вплив на людину простежується в багатьох творах як народних, так і літературних. Гроші, прагнення мати їх більше привело до морального падіння окремих героїв п’єси, руйнування їх сімей, а гонитва за наживою, жадоба до збагачення, врешті-решт, призводить до послаблення суспільства.

Гротеск (фр. grotesque, від італ. grotta — «грот», «печера») — художній засіб, прийом, що ґрунтується на свідомому перебільшенні, контрастах трагічного й комічного, де реальне в житті переплітається з фантастичним, страшне — з незвичайно смішним.

Іронія (грецьк. еіrоnеіа — «удавання», «лукавство») — троп: приховане кепкування, глузування. Також уживання слова в оберненому, протилежному значенні. Наприклад, із серйозним виглядом удавано стверджують протилежне тому, що думають насправді про якесь явище чи людину. Іронія може бути доброзичливою, сумною, злою, дошкульною, гнівною. Дошкульна, гнівна іронія близька до сарказму.

Сарказм (грецьк. sarkasmos, від sarkazo — «рву м’ясо») — троп: глузування над людиною, державою, діяльністю організацій, що ґрунтується на почутті переваги мовця над тим, про кого чи про що він пише, говорить чи до кого він звертається. Буває їдким, викривальним, гірким. Сарказм близький до іронії.

Сатира (лат. satira, від satura — «суміш», «усяка всячина») — вид художньої літератури у прозі чи віршах, де зображення здійснюється через різке осміювання, критику всього негативного. Об’єкт висміювання часто зображений у перебільшеному смішному чи комічному вигляді. У вузькому значенні — вірші з таким змістом.

Змальовуючи образ Калитки, драматург пильнує, щоб кожен його крок, кожна думка, побутові і моральні норми — все було підпорядковане глибшому розкриттю сільського ненажерливого глитая. Він прагне відтворити типове явище з найбільшою повнотою й загостреністю і разом із тим зберегти неповторну своєрідність образу.

Тому автор обставляє головного персонажа багатьма характерними деталями, наділяє його тільки йому властивими рисами, простежує розвиток почуття від зародження до останніх його проявів, нерідко користується засобами контрасту, за допомогою якого краще відтіняє психологію і прагнення головної дійової особи.

Драма І. Карпенка-Карого не втрачає своєї актуальності і за наших часів, адже зараз ми зустрічаємо людей, для яких знецінилось одвічне та істинне, для яких гроші затьмарили все. П’єса «Сто тисяч» є не тільки майстерною сатирою на тогочасні суспільні події, а й одвічним нагадуванням нам, що Герасими Калитки існують, їх багато і вони — поміж нас. Потрібно пам’ятати, що справжнім багатієм є не той, хто має вдосталь грошей, а той, хто має здоров’я, друзів, свободу, у кого є можливість спілкуватися з рідними, жити чесно й просто, зростати духовно. Такі багатства неоціненні, вони коштують набагато більше, аніж «сто тисяч».