Ідейно-художній зміст вірша
Тема: звернення
письменника до молоді, щоб вони вирушали у мандри і відкривали нове, ніким ще
невідоме, цікаве, захоплююче.
Ідея: смисл
життя людини — пошуки, мандри, прагнення самоствердитися; заперечення
байдужості, пасивності.
Основна думка:
створення руху вперед, романтичного пориву, пошуку відкриттів і самовідкриттів.
Композиція.
Поезія складається з шести куплетів по
чотири рядки.
Твір починається із звернення до нових
Колумбів і Магелланів з пропозицією продовжити відкривати цікаве, незвідане в
житті. Протягом поезії автор висловлює думку про прагнення кожної людини жити
активно, на благо рідного краю, народу.
Наприкінці поезії В. Симоненко засуджує
байдужість і пропонує її «шкварити... на вогні».
Художні
засоби.
Звертання:
«Гей, нові Колумби й Магеллани», «Кораблі!..», «Україно!..», «Друзі!..».
Риторичні оклики:
«Напнемо вітрила наших мрій!»
«Кораблі! Шикуйтесь до походу!»
«Мрійництво! Жаго моя! Живи!»
«Відкривай духовні острови!»
«Нидіє на якорі душа!»
«Півень землю всю не розгребе!»
«Шкварити байдужість на вогні!»
Риторичні запитання:
«Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді?»
«Як нам помістити у корито
Наші сподівання молоді?»
Метафори:
«кличуть ... у
мандри океани», «бухту ... облизує прибій», «сподівання помістити», «нидіє...
душа», «б’ються груди», «вітер... не остудить».
Епітети: «молоді
сподівання», «рідний народ», «духовні острови», «вітри тужаві».
Немає коментарів:
Дописати коментар