Під античною культурою розуміють
культуру Давньої Греції ти Риму, оскільки саме ці держави заклали підґрунтя
розвитку європейської культури.
Античне мистецтво – мистецтво високорозвинених рабовласницьких держав Середземномор’я та
Передньої Азії у І тис, до н. є. (Греція та елліністичні держави, Римська
республіка) та в І половині І тис. н. с. (Римська імперія). Античне мистецтво долало у своєму
розвитку такі основні етапи: архаїку, класику, еллінізм, римське мистецтво.
Найпліднішим періодом античного мистецтва і водночас найхарактернішим
виразником його основних тенденцій вважають період
грецької класики (VI — V ст. до н. є.). Традиції античного мистецтво надзвичайно
вплинули на розвиток світової культури, зокрема особливо яскраво проявилися у
мистецтві Відродження.
Твори скульптурного мистецтва доби класики здебільшого
розташовували або у храмах, або на відкритому повітрі — на площах, на березі
моря, у гімнастичних школах для хлопчиків. Плутарх говорив, що в Афінах було
більше статуй, аніж живих людей. Проте до нас дійшла мізерна кількість
оригіналів.
За свідченнями античних істориків, в олімпійській
долині знаходились майстерні видатних еллінських скульпторів — Мирона,
Поліклета, Скопаса, Праксителя.
Мирон
Найвидатнішим скульптором ранньої класики є Мирон
— давньогрецький майстер середини V ст. до н. є, Народився в Елевтерах (на
кордоні Беотії з Аттикою), працював в Афінах. Твори Мирона, виконані здебільшого
у бронзі, не збереглися і відомі лише за свідченнями античних авторів та
римськими мармуровим копіями.
Він зображував богів, героїв і
тварин особливою любов’ю відтворюючи складні, скороминучі пози. Найвідоміший його твір – «Дискобол»,
атлет, який має намір пустити диск. Ця статуя дійшла до наших часів у декількох
копіях із яких краща, що виконана з мармуру, зберігається « палаці Массімі у
Римі.
Фідій
Велич відчуженість, неземна краса
є характерними рисами творів Фідія давньогрецького скульптора V ст. до н. є. Він
створив велетенські статуї Афіни Парфенос (Діви) заввишки 12 м та Афіни
Промахос (Войовниці) заввишки 8 м для фінського акрополя, а також одне із чудес
світу — 14-метрову статую Зевса Олімпійського.
Найвидатнішою роботою Фідія самі
греки вважали скульптуру Зевса Олімпійського, що було створено для
храму Зевса в Олімпії. Статуя
прикрашала величезну залу храму: завдовжки 64 м, завширшки 28 м, заввишки
приблизно 20 м. Величезний 14-мет-ровий Зевс сидів на троні із золота, слонової
кістки, чорного дерева та самоцвітів. На троні Фідій відтворив чимало сюжетів
еллінської міфології та фігури реальних людей (зокрема, свого улюбленця
Пантарка — переможця Олімпійських ігор у боротьбі з-поміж наймолодших). Пластинки золота і слонової кістки, якими вкрито
статую Зевса, майстерно закріплені на дерев’яному каркасі.
Ще одна гігантська бронзова статуя Афіни Промахос
(Войовниці) — шедевр скульптурної майстерності Фідія. Афіна Промахос —
захисниця свого міста —- правицею спиралася на спис, у лівій руці тримала щит,
на голові шолом. Статую Афіни було видно з моря.
Пракситель
Пракситель ( бл. 390-330 років до п. є.) — давньогрецький скульптор доби пізньої
класики, провідний представник новоаттичної школи пластики. Збагатив мистецтво елементами
лірики, вирізнявся майстерним створенням божественних образів. Він першим почав
зображати красу оголеного жіночого й чоловічого тіла, активно працюючи у
мармурі. Пракситель є учнем (і сином) скульптора Кефісодота.
Майстер працював переважно в Афінах. Твори Праксителя,
виконані здебільшого у мармурі, відомі за античними копіями і свідченням давніх
авторів. В оригіналі збереглася лише знайдена в Олімпії група «Гермес із
немовлям Діонісом» (бл. 340 року до н. с., Музей в Олімпії), однак деякі вчені уважають
її пізнішою копією. У ранніх роботах («Сатир, який наливає вино», бл. 375 року
до н. є.) Пракситель найчастіше наслідує принципи Поліклста.
Найвідоміші твори Праксителя— «Аноллон Сауроктон»
(«Аполлон, який вбиває ящура», бл. 370 року до н. є.); «Афродіта з острова Кос»
(бл. 360 – 350 років до н. є.), яка милується своїм відображенням у дзеркалі;
«Афродіта Кнідська» (бл. 350 року до н. є.).
З-поміж образів богів, створених Праксителем, статуя
Афродіти оголеної була в давнину найвідомішою.
Мікеланджело Буонарроті (1475-1564) – флорентійський скульптор, художник,
архітектор, поет і інженер.
Мікеланджело народився 6 березня 1475 року в
тосканському містечку Капрезе поблизу Ареццо, у сім’ї Людовико Буонарроті,
міського радника.
1505 року Папа Юлій II викликає скульптора до Рима і
замовляє йому гробницю. Упродовж 8 місяців митець перебуває в Карраре, обираючи
необхідний для роботи мармур. У 1505-1545 роках із перервами працює над
гробницею, створює скульптури «Мойсей», «Зв’язаний раб», «Умираючий раб», «Лія».
1508 року Мікеланджело на прохання Юлія II їде до
Рима, де розписує фрески стелі в Сікстинській капелі. Над ними він працює до
жовтня 1512 року. 1514 року Мікеланджело отримує замовлення на створення фасаду
церкви Медичі Сан Лоренцо у Флоренції. У 1516—1519 роках відбулися численні
поїздки митця за мармуром для фасаду Сап Лоренцо до Каррари і П’єтразанта.
Помер Мікеланджело Буонарроті 18 лютого 1564 року в
Римі. Похоронений в церкві Санта-Кроче у Флоренції. Перед смертю він
продиктував заповіт з властивою йому небагатослівністю: «Я віддаю душу Богові,
тіло — землі, майно рідним».
За своє майже 90-річпе життя цей неперевершений
творець, пристрасний патріот, упертий і свавільний, створив багато шедеврів.
Найвидатнішими творами Мікеланджело Буонарроті
є «Оплакування Христа» («П’єта»), «Давид», «Мойсей», гробниця Медичі, фрески
Сікстинської капели.
Немає коментарів:
Дописати коментар