Пряма мова. Розділові знаки

Пряма мова стоїть після слів автора
А: «П».   
А: «П!»   
А: «П?»
А: «П…»       Правду каже прислів’я : «Без верби та калини нема України» (В. Скуратівський).
Пряма мова стоїть перед словами автора
«П», — а.   
«П!» — а.   
«П?» — а.   
«П...» — а.    «Людина приходить у світ один раз і повинна залишити про себе добрий спомин на землі», - говорить нам завжди бабуся (Є.Солодкий).
Пряма мова стоїть усередині слів автора
А: «П», — а.
А: «П!», — а.
А: «П?», — а.
А: «П…», — а.   Я сказала: «Я згодна, тату», - і поцілувала йому руку (В. Підмогильний).
Слова автора розривають пряму мову
«П, — а, — п».
«П... — а, — п».
«П, — а, — п!»
«П, — а, — п?»
«П, — а, — п...»   «Ні, - зринула мисль, - у такий спосіб пожежі не згасити, треба трактором перетнути дорогу стихії!» (В.Скуратівський).
Слова автора розривають пряму мову, яка складається з кількох речень.
«П, — а. — П».
«П! — а. — П».
«П? — а. — П».
«П… — а. — П».    «Ходять тут усякі... — бурмоче дід. — Недавно двоє пройшло» (О. Донченко).
«П(!?), — а: — П».
             ↑↑
    сказав додав

«Чи бачили таке? — сказав батько і, помовчавши, додав: — Готовий хлібороб, одним словом» (А. Головко).